На змiст

НА ПЕРЕДОДНІ 1943 РОКУ

На Поліссі Бульба (Тарас Бульба-Боровець) вже мав свої партизанські загони, Поліську Січ, а в нас на Володимирщині ще нема нічого. З людей, які є в підпіллі, коли-небудь можна мати боївку, але ми ще не мали. Бандерівці тим більш не мали нічого, але між ними вже було велике непорозуміння.

Якось одного разу я поїхав з Устилузького району з двома товаришами над озеро. Там було дуже гарно, а озеро було велике. Декшлька кілометрів від нього були бараки, в яких містилися молоді люди. Там було в той час, може, навіть три сотні. Командиром того відділу був старший чоловік, і його називали сотником. Я не пригадую добре, яке його було псевдо, Сіям чи Сіямич. Коли я запитав одного з хлопців, що вони тут роблять, то він мені сказав, що це є старшинська й підстаршинська школа. "Чи ви маєте якісь бої з німцями? - я знов його питаю. - Ні, німці сюди не приходять, то ми їх і не бачимо!" - каже мій співбесідник. Жартуючи, кажу йому: "То ви тут живете, як у Бога за дверима". "О, ні, - сказав він, - тут час від часу оперують совєтські партизани і ми маємо з ними вкликий клопіт, часом б'ємось по пару днів".

"Хто командує цим відділом? - дальше питаю його, - Бульба чи, може, хтось із мельниківських командирів?". Він здивовано подивився на мене і каже: "Хіба між ними є якась різниця? То є те саме, про те тут навіть ніхто й не говорить, бо то само собою зрозуміло."

Я вперше у своєму житті почув там пісню Лесі Українки про Полісся, вона на мене справила велике враження, коли я почув, як поліщуки співали.

Залишаю своїх двох товаришів у цьому затишному куточку та Ще над таким гарним озером, може і вони матимуть нагоду записатися на старшинський чи може бодай підстаршинський вишкіл. Ми з Козловським ідемо на Володимир і по дорозі зустрічаємо багато поліщуків. Вони взуті в постоли, а ми почали жартувати, що у нас кажуть, що поліщук іде до лісу босий, а з лісу взутий. Тут я хочу підкреслити, що не тільки волинська молодь була свідома, але й поліська теж, була готова брати на себе найнебезпечніші завдання, коли того було потрібно.

<<<