На змiст

У ВОЛОДИМИРСЬКЇЙ ПОЛІЦЇЇ

З кінцем січня 43 року приїхав до Володимира на становище коменданта поліції Іван Климків із Сокальщини. У Володимирі його знали як Івана Климка з Галичини. У Володимирській поліції було багато членів ОУН. Очевидно, що Іван мав певне завдання, хоч тоді ми ще того не знали. У дуже короткий час Іван показав себе, хто він і чим займається, і яка його ціль. Він почав майже кожного вечора робити зібрання і пропагувати бандерівську політику. Німецька жандармерія почала перепитувати, що це за зібрання такі часті. Німцям відповідали, що Климко є вчитель і що він нас вчить, як боронитися проти ковпаківців. Видно, що німці у таку відповідь не повірили і почали за ним слідкувати.

На одному пропагандивному зборищі Вороневич запитав: "Що бандерівці досягли тим, що вбили Сеника й Сціборського, що на тому скористала українська справа?". Спершу він відповів, що він у тій справі нічого не знає, а потім додав, що вони були польськими шпигунами. Його ніхто серйозно не слухав, а то й часто глузували з нього. Побачив Іван, що йому не вдається нічого організувати, але він побачив, хто який вплив має, хто є авторитетом, хто керує українським рухом. Одного прекрасного дня Іван зник. Добре, що втік, казав Тарасович, бо жандармерія за ним слідкувала і могла б прибрати того необережного недоука.

Ніхто не знав тоді, що він був у бандерівців крайовим Провідником, а знали його як доброго галицького спекулянта.

<<<