На змiст

НАПЕРЕДОДНІ 1942 РОКУ

Чому Організація ОУН не збільшила свої ряди? Як відомо всім, що за Польщі в рядах Організації було обмежене число людей. То були віддані українській ідеї люди. Людей, які були комуністами або замішані з кримінальними злочинами чи з тероризмом, Організація не приймала. В Організації ОУН був випробуваний чесний елемент, то були добірні люди у всіх осередках. От я думаю, що Організація оту велику масу людей відкинула, а бандерпці всіх їх підібрали і залучили до своєї роботи. На боці ОУН була вся інтелігенція, навіть духовенство, тому вона з усіма поводилася по-християнськи.

Подивімся, що робиться з бандерівської сторони на Володимирщині. Вони намовляють, заохочують усіх, хто лише хоче бути з ними, то вони кажуть: "Так, ти наш чоловік". Вони набрали такого елементу і в кінці 1943 року всіх стріляли без великого перебору, бо вони уже й самі не знали, хто в них є і робили чистку за чисткою, все нищили "бандерівських ворогів". Але тоді, коли вони починали творити партизанку в 1943 році, не дивилися вороги, чи не вороги, а брали, щоб було їх багато. Мобілізовували східняків, хотіли їх поробити бандерівськими націоналістами і вшановували для них партійно-політичний вишкіл.

Мені здається, що людей із східних земель треба поділити на три категорії. До першої - це люди, які приїхали на захід в 1939-40 роках, вони всі мали щонайменше середню освіту, а може, навіть університетську, вони до нас приїхали в ролі вчителів і різних урядовців. Друга - то люди, які залишилися у 41 році з Червоної Армії. То були переважно старшини та підстаршини. Окрім освіти мали військовий вишкіл, військову школу. Не знати, чи люди із категорії число два були всі українцями, чи там також були росіяни, чи, може, просто "совєтський человек". Третя - це найбільш нещаслива категорія - це полонені, яким пощастило втікти із Володимирського і Холмського таборів смерті, вони переховувались по лісах і по селах.

Коли ж бандерівці надумались на масову партизанщину, то вони мобілізували всіх східняків, але ті східняки мусили пройти партійно-ідеологічний вишкіл. На Володимирщину приїхало декілька пропагандистів з Галичини, які мали поширювати ідеологію Донцова. Пропагандистами були Лісовик і Марко. Вони вважали себе інтелігентами вищої класи, хоч ніколи не говорили про свій науковий рівень або хоч яку-небудь освіту. Це були партійні пропагандисти. Не знаю, хто були Славко і Боремський.

Мені було відомо, що такий "освідомлюючий перевишкіл" був у селах: Білиці, Хринів і Горань. В ньому були переважно східняки з освітою, і вони зовсім не були захоплені своїми новими інструкторами, які читали сторінка за сторінкою Донцова. По закінченні такого "вишколу" їх приділяли на відповідні місця в УПА, і вони переставали слухати своїх зверхників-пропагандистів, які сподівались, що із слухачів зроблять бандерівських слухняних партійців, і вони слухняно виконуватимуть сліпо всі накази. Так воно не сталось, і тоді кличуть на допомогу СБ, яка розправлялась із тими неслухняними.

<<<