СМЕРТЬ АНДРІЯ ГАЙВОРОНСЬКОҐО В КІНЦІ 1943 РОКУ

Дуже мені сумно писати ці рядки про смерть друга, а він ним був. Андрій Гайворонський вибирається до Грубешова на зв'язок до п-ва С. Ми з Юрком були дуже проти того, щоб він ішов, бо польська партизанка навколо Грубешова шаліє. Холмщина горить день і ніч. Ми наче передчували, що щось недобре скоїться, тому так його відмовляли. Андрій наполягав, що він мусить йти, щоб довідатись, що діється у Грубешові, а може, дещо прийшло нове. І пішов. Ми обидва з Юрком осталися у Космові. На другий день приходить зв'язкова з Грубешова і приносить грипса, а сама нам розповідає, що Андрій підійшов до хати п-ва С., раптом якась незнана особа вистрілила в нього, і куля тяжко його ранила в живіт, він стік кровно і помер. Коли почули постріл, з хати виглянули через вікно й побачили 2-3 особи, які побігли на другу вулицю. Всі казали, що то була засідка на нього польської боївки. У Грубешові був вбитий, там його й поховали на грубешівському цвинтарі, біля одного полковника, якого польська партизанка забила. Похорон відбувся перед Різдвом в 1943 році, але ми не були на ньому. Залишились ми тепер лиш вдвох, бо Андрій відійшов у вічність, мій друг і приятель, та Юрко, рідний брат. Ми обидва до краю були прибиті горем. Спи, дорогий, незабутній Друже, нехай тобі сниться вільна Україна! Ти все своє життя присвятив для неї.

<<<