На змiст

НОВИЙ 1944 РІК. КОВПАК РОЗБИВ СІЧ

Ковпак із своїми партизанами зайняв майже все Полісся і переходить з одного місця в друге, ходить великими, добре озброєними відділами. Так говорили, що їх дуже багато, може, навіть більше як 10000 чоловік. Адам стояв недалеко Верби із своїм Легіоном, коли зустрівся з ковпаківцями. То було 13 січня 1944 року. Бій був сильний, однак встояти Адам не зміг, і мусив відступати, бо червоні стали бити з мінометів, і годі було думати їх стримати. Адам і Юркевич із своїми людьми подалися під Ковель, щоб оминути червоних, зійти з дороги.

На Новий рік (14 січня) 1944 року ранесенько Ковпак обступає бандерівську твердиню - Січ. Ще всього п'ять місяців тому звідсіль партійні упівські верховоди видавали тверді накази, а хто відважиться їх не виконати, того чекав "земельний відділ". Так називали те місце на Січі, де СБ не хоронило, а закопувало свої жертви. За одну годину червоні партизани розбили все. Слюсареві з його чотою і Похмурому пощастило втікти в бік Володимира. Так із двох сотень втікло чоловік 60. В той час, коли одних брали в полон, інші віддавали своє життя, спливаючи кров'ю. Ковпак справляв перемогу. Пробули вони там цілий день і ніч. Напекли хліба, а на ранок позабирали все: харчі, шкіру на чоботи, гармату, яку я з іншими трьома друзями витягнув з бункерів та нею мали йти здобувати Київ, забрали всі "максими" (скоростріли), над якими ми так тяжко пітніли, поки витягнули, а бандерівці при роззброєнні нашого відділу забрали на Січ, а тепер вони знов попали у руки червоних. Вичистивши все, виїхали із Січі, а Січ запалили. А кухню і пекарню так постріляли, щоб вже більше вони не могли придаватися до вжитку. Отак вся робота Сосенка пішла з димом, як і моя робота пішла марно, бо вся зброя, включно із гарматою, опинилась в руках червоних партизан.

Зрівнявши Січ із землею, Ковпак з своїми людьми подався у Карпати. Ті партизанські відділи Ковпака виглядали більш на регулярну армію, ніж на партизанку, вони мали всіляку зброю і були озброєні по самі зуби. Мені Похмурий розказав про знищення Січі відразу після того, як у квітні Юрко, Слюсар, Юркевич і я оглядали те місце, де була Січ. Все було знищено. Бараки спалені, тільки обгорілі стовби стояли та купи попелу. Шкода було праці Сосенка. Адам, Слюсар і Юркевич обладнали іншу пекарню, кравецький верстат недалеко від Мусора за Устилугом, але вже багато-багато менший. Це було тимчасове, щоб можна було сховатись або перенести в інше місце. Ковпак з своїми бійцями ходили по лісах Полісся такими великими відділами, що їх стримати було неможливо. Українські партизани вже не мали свого місця постою, весь час були в поході, бо Ковпак і Медвєдєв не давали їм спокою.

Адам з інтернаціональним Легіоном давав їм трохи по колінах, забрав у Медвєдєва декілька мінометів і багато мін, трохи якоїсь зброї і амуніції у бою недалеко Верби.

<<<