На змiст

ГРАБІЖ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ

Багато було ганебних вчинків, яких наробили галицькі ватажки на Волині, - а це ще один і чи не найгірший. Раптом прийшов наказ "гори" забирати усе золото із церков, тобто золоті чаші, хрести, ложечки, одним словом, все, що з золота. На таке розпорядження населення страшенно обурювалося, бо ще ніякий займанець не насмілювався грабувати освячені церковні речі. Правда комуністи-безбожники нищили ієрархів, духовенство, віруючих, забирали церковні речі і нищили навіть церкви. Подібне робили поляки на Холмщині, щоб і з православних поробити католиків, то грабували і палили святі церковні речі, святині руйнували, але щоб - українці? Пе було недалеко до Різдва 1943 року, коли та акція почалася. С'Б не звертало уваги на спротив священика чи парафіяльної управи, вони мають наказ, і його мусять виконати... Зрештою есбісти дають пояснення, що ось вже незабаром прийдуть совєти й заберуть, то їх необхідно випередити й забрати тепер. Там, де управа не давала забрати, тал есбісти тяжко побили учленів управи, були села, що віддавали від страху перед СБ без жодного спротиву. Для підтвердження назву декілька сіл Бутятичі, Стара Лішня, Морозовичі, Вортнів та інші.

Я ніде ще не зустрічав, ні в якій пресі згадки, що те забране перед більшовиками церковне майно було повернено православній церкві, можливо, що я пропустив, а коли ні, то чому наша Церква не допевняється бандерівської "гори", щоб вона повернула те, що забрала. Думаю, що православне духовенство знає про ті жалюгідні грабунки, фізичні побиття священників, диригентів і віруючих? Тому мені здається, що наше духовенство повинне, по-перше, відмежуватись від тих людей, а по-друге, вимагати від тих асів, які керували бандерівським рухом у той час, повернення церковних золотих речей.

Хочу сказати пару слів про село Поромів. У селі було 200 родин, мали гарну свою церкву, штундй мали свій молитовний дім. У селі жив чоловік із східних українських земель Пілішенко. Він правдоподібно брав участь у Визвольних Змаганнях і як емігрант оселився у Поромові, заложив склеп і з того жив. Він був свідомою людиною і заложив "Рідну Хату" для молоді, щоб село набувало національної свідомості.

Після роззброєння у липні місяці мельниківського партизанського відділу починається напад на те село, забрали усе з церкви, потім почали нападати на штундів та бити їх до смерті, що вони не хочуть брати у руки зброї і, як усі інші, йти воювати за Україну. СБ їм каже- "Україна однакова для всіх, і всі повинні її боронити". Мого якогось родича дядько був штундою, його сина забрали десь за Володимир, і він про нього нічого не знає, він мені з плачем розказував. Я йому кажу, що я сам більш на Холмщині, як удома, бо есбісти за мною вдень і вночі полюють, як бачите, що я не можу помогти у чийомусь горі, бо я й сам маю таке саме. "То як же ми будуємо Україну?". Не питайте мене, а питайте бандерівських провідників, яка та Україна має бути, подібне до Німеччини чи до сталінської України.

<<<