На змiст

СПРАВА ПОРУЧНИКА БАРИЦЬКОГО

Він каже: "Чи ти чув, що сталося з поручником Барицьким?" . "Ні, - відповідаю, - а що сталося?". Треба сказати, що пор. Барицький був у видавництві таборового журналу, здається, називався "Життя в таборі", а Степан був з мого села, він воював станичним на Володимирщині. Степан мені розповів, що поручник учора вечором виходив з шатра, в якому містилось видавництво, а біля шатра чекало на нього двоє людей, і коли він вийшов, то один підскочив і вдарив якимось дрючком пор. Борицького по голові так сильно, що поручник упав, але при тому почав кричати, і напасники втікли. "Отже, чи ти можеш піти на чергування до лікарні на ніч, а рано тебе замінять, і ти зможеш іти до школи?". Я сказав, що так, я зможу піти на ніч, але що той бандит Рубан, спаливши Волинь, тепер приніс свою революцію у полон і починає й тут рубати. Я був дуже обурений. Не продовжувався той самий бандитизм, що й на Волині, бо за те, що пор. Барицький висловлював свою думку в журналі, його хотіли забити. Революція в таборі почала діяти, але майстер того всього, достойний патріот Лебедь, вже зник, залишивши зерно незгоди й роздору.

То був досить голосний випадок у Риміні, про ньго всі знали, хоч мало говорили. Учитель тільки раз згадав в школі, що така робота у полоні приносить сором усм нам, що цього не повинно бути, то є брудна політична робота. Я дивуюся п. Захарчукові, що він у своїй книжці "Дивізія в Риміні" зовсім нічого не сказав бандерівський бандитизм.

<<<