На змiст

СОЮЗ УКРАЇНЦІВ БРИТАНІЇ - СУБ

Коли ми з Риміні Приїхали до Англії, то тут вже був створений Союз Українців Британії, його створили українці з канадійської Армії і українці з польського Корпусу. Ми хоч приїхали у 47 році до Англії, але не могли належати до СУБ, бо не мали грошей, щоб заплатити членський внесок, і щойно почали вписуватись у кінці 48 року і у 49 році в підготовці до виборів. Всім ясно, що головою СУБу буде Паньчук, але не такі настанови мали бандерівці. СУБ - організація респектовна, матеріально забезпечена, і їм треба ту базу за всяку ціну перебрати у свої руки. Усі дивізійники за Панчуком - це він вигнав поляків, він не допустив наших ранених і наших інвалідів вивезти до Німеччини, він став нашим батьком, нашим приятелем. Але як скоро все змінилося у Англії, бо вже нечиста сила почала тут робити свою диявольську роботу. Бандерівці постановили, що вони мусять перебрати СУБ. Капітан Панчук їм радить: "Як ви хочете мати свою організацію, то створіть із своїх членів і будете мати, а СУБ є організацією загально українською, то нехай такою і буде". Видно, що у бандерівській крові є те зло первородне, щоб не творити, а перебирати готове, вони у тому вже мали добрий досвід. Вони уже розбили Організацію, вони перебрали партизанські відділи на Волині, Поліську Січ, розправилися з волинською інтелігенцією, селянами, то що їм розправитись із СУБ-ом?

Уже утоптаним шляхом пустили бандерівці свою машину проти капітана Панчука, якому вчора кричали "Слава!", а сьогодні вже кричать ."Розпни!". "Хто такий Панчук? Він канадієць, йому зовсім не залежить на нашій справі чи на Україні. Панчук обікрав гроші з СУБу", - та всякі несотворенні наклепи потекли із бандерівської річки на людину, яка не поділяє їх думки. У СУБі було біля 22-ох тисяч членів, а як викинули Паньчука, то відразу зменшилося до 10 тисяч, частинаї пішла до об'єднання, а більшість ніде не належить - уже робота зроблена. Газета "Українська Думка" була теж загальноукраїнською, але змінився СУБ, змінилась і газета, стала чисто партійна. Одне число "Української Думки" було сконфісковане за статтю "Прокляте розбиття", яку написав Добрянський. У Шотландії ще воно розійшлось, а до Англії вже не допущене. Я теж, як тисячі інших, відмовив "Українську Думку".

Машина бандерівська пр'ацює на всю силу, посилає апарат на збирання грошей. Ходять по хатах з листами і збирають на Визвольний Фонд, на АБН, на писанку, для старших, для дітей, і так вони збирали роками, тепер трохи притихли. Навіть мене один раз обдурили. Прийшов до мене мій знайомий галичан і каже: "Я збираю гроші., ми хочемо поставити пам'ятник для гетьмана Мазепи у Швеції біля Карла 12-го. Нехай світ знає, що ми шануємо своїх Гетьманів". Я подумав, що то добре діло, а хто добре діло робить, то його варто підтримати, і я дав пару фунтів. Час біжить, а за пам'ятника нема ніякої більш мови, вже й рік минає, а пам'ятник ще й не починається. Ось я питаю того збірщика, що сталося з тими грішми, що ви зібрали на пам'ятника, бо ж пам'ятника ви не поставили. "Я не знаю, - відповідає збірщик, - а коли ви хочете знати, то пишіть до СУБу". "Я із СУБом не маю нічого спільного, то вашим обов'язком поінформупати тих людей, які дали вам гроші, скільки зібрали, скільки коштує пам'ятник, як далеко будова, ви повинні й дістати від СУБу чи уже від кого там". Після того ще пробували підходити, але я уже сказав, що більше вже не дам.

Мені здається, що Англія є найгіршим тренером, бо тут багато людей один із одним не говорять, бійка під церквою, бійка з Колясою, постійно викликають поліцію - це називається "українська робота". Англія постійно живе на революційних кличах, вона є їх базою у світі. З Англії пішли гроші для Довбуша з Бельгії, для Андрія Тимчука, тут збирають їх постійно при кожній оказії і без оказії "Ми б'ємося з усіма, ми визволяємо Україну, ми потребуємо грошей". Гудуть і гудуть, як та порожня бочка, але я хочу їх запитати, як багато інших людей, що вони зробили за ті зібрані гроші? Хоч би одну конструктивну роботу показали, окрім розбиття та перебирання. Нам тут в Англії потрібний Слюсар і Адам, вони навели б порядок, як навели на Володимирщині.

<<<