На змiст

ТРАГЕДІЯ СЕЛА ПАСКІВ НА ВОЛОДИМИРЩИНІ

То було 9 або 10 червня 1943 року. Наш відділ вже закінчив чистку зброї, як ми помітили великі клубки диму у віддалі 4-5 кіЛометрів. Наш командир наказав збірку і вимарш у напрямі диму. Все те відбулось дуже скоро, і ми вже були готові до маршу. Білий дав наказ, щоб відділ розділився і з двох боків зближався до пожежі - із сіл Верховва і Вощатина. Причому, не цілою групою, а спочатку вислати розвідку. Я подумав, то добре, що ми встигли переглянути і приготовити зброю, бо інакше, може, й не поїхали б. Поки ми доїхали до місця диму, який був у селі Ласкові, то там вже було по всьому. Село було спалене.

Ми та наш командир не знали, в чому справа. Бандерівці нас не повідомили ні про їх план, ні про його виконання. А сталося так. В селі Новосілки під самим Володимиром був фільварок, в якому було багато корів. Там була і молочарня, бо бандерівці там брали масло, брали і ми, ну і, ясна річ, брали німці, і то досить довго так тягнулось, певно тижнів два.

Видно, що бандерівці вирішили, щоб не тільки забирати масло, а просто забрати корови. Вирішили й зробили. Забрати було легко, але як череду корів заховати? От і вирішили вони пороздавати по одній корові на двір. Отже, ті корови вони пригнали до села Ласків і там пороздавали худобу селянам. Бандерівці тішилися, що все заховано, робота зроблена. Управа фільварку повідомила поліцію, що партизани забрали всю худобу. Німці двома вантажними автомашинами їдуть до Новосілок до фільварку, а звідти вони пішли по тих слідах, що худоба залишила, і дійшли до Ласкова. Сама худоба зрадила свої місця, бо чомусь дуже ревла, чи, може, була голодна, чи тому, що в іншому місці.

Партизани після вдалої акції в розміщенні худоби добре собі повечеряли і пішли спати спокійним сном. Коли німці в'їхали в село і почали зганяти корови назад, двоє партизан пробудились і почали втікати. Німці відкрили по них вогонь, а вони почали відстрілюватись, почалась перестрілка між німцями й партизанами, і почало горіти село. Ось на той дим ми і поїхали, а поки приїхали, то німці з худобою вже були в селі Суходолах. Нам кортіло їх там заскочити, але командир Білий сказав не зачіпати їх у селі чи навіть під селом, щоб вони із помсти не спалили і цього села.

Того самого дня Білий вислав мене до Ласкова, щоб я докладно розвідався, як та вся подія відбулася та які були жертви в людях і втрати в господарствах.

Я відразу пішов до Горуна, який був у пропагандистському відділі, і питаю його, як то все сталося. Горун мені розповів, що 15 родин, яким привели бандерівці корови на переховування, німці постріляли, а господарства спалили. Сталось так, що 11 бандерівських мудрагелів пішли на фільварок вночі із зброєю, забрали не тільки масло, яке вони вже не раз брали, але забрали й корови і пригнали в наше село. Вони думали, видно, що 9 кілометрів віддалі, то німці їх не знайдуть. Ті корови пороздавали дядькам на перетримання і догляд, хотів дядько чи не хотів, то мусив взяти. Таким чином бандерівці вважали акцію дуже успішною, бо ніде не натрапили на заставу і без бою забрали худобу. Лобре собі запили самогоном й полягали спати. "Я думаю, - каже Горун, - якби вони були всі спали, то німці забрали б худобу і на тому скінчилося. Ті ж двоє із п'яти, які залишилися як залога, почали відстрілюватися і втікати, а німці по них відкрили вогонь. Обидва були поранені, але їм вдалося втікти, а в селі забили 28 осіб - тих трьох партизан, що ще спали, і тих, що німці забрали, щоб гнати худобу назад до фільварку чи до Володимира.

Коли бій втихомирився, погасили вогонь, почали зносити тіла забитих і оплакувати таку "революцію" - це ж явна форма нищення людей і їхнього майна. Із 15 господарств залишився тільки попіл, а на цвинтарі збільшилось могил. Люди нарікали на тих молодиків, які нікому в селі не сказали про їх план, але вміли потягнути за курок, не думаючи про наслідки. Похитуючи головою, розказує Горун про те жахіття, яке перейшло через Ласків, і закінчує такими словами: "Слава героям, що так по-геройськи провели роботу у Ласкові, за те їх завжди будуть пам'ятати!".

<<<